Вакцинація від поліомієліту
У дитини вже є три дози щеплення від гепатиту В (або гемофільної інфекції, або поліо, або…). Зараз в наявності є лише комплексна вакцина, в якій є “зайва” доза вакцини, яка нам вже не потрібна згідно Календаря. Чи можна ввести цю “зайву” дозу? Чи безпечно це?
Якщо потрібна вакцина недоступна, і в наявності лише комплексна, доцільно використати її, незважаючи на введення “зайвої” дози антигену. “Перевакцинуватися” не можливо, і додаткова доза не несе жодної шкоди для здоров’я дитини.
Яку вакцину – ІПВ чи ОПВ – ввести дитині віком 14 років з ЮРА, що приймає метотрексат протягом 1 року?
Особливості вакцинації осіб з хронічною патологією (до яких відноситься і ЮРА) ґрунтуються на критеріях, що визначають рівень імуносупресії. Доза препарату та схема його застосування є таким критерієм. У відповідності до наказу 2070, розділу 5.6, доза метотрексату ≤0.4 мг/кг/тиждень визнається як доза, що викликає низький рівень імуносупресії. Таким чином введення живих вакцин, зокрема вакцини бОПВ, не протипоказане. В іншому випадку вводиться вакцина ІПВ.
Чи повинен медпрацівник звернути увагу батьків на важливість дотримання гігієнічних вимог після зміни підгузника дитини, вакцинованої ОПВ?
Так, ослаблений вакцинний вірус теоретично можна передати іншим членам родини через фекалії, оскільки він розмножується в кишківнику вакцинованої особи і може зберігатись у випорожненнях протягом кількох тижнів після вакцинації. Цей ослаблений вірус не становить небезпеки для більшості людей, однак може бути небезпечним для імуноскомпрометованих осіб, яким протипоказана вакцинація живими вакцинами.
Чи існують обмеження із вживання їжі та пиття до та після введення вакцини ОПВ?
Згідно рекомендацій виробників, дітям, що знаходяться на грудному вигодовуванні, вакцину рекомендується вводити за 2 години до або через 2 години після годування груддю з метою запобігання контакту з антитілами, які присутні в грудному молоці. Вакцину можна вводити у чистому вигляді або змішувати з напоями чи їжею, що не містять речовин, які можуть інактивувати віруси поліомієліту (наприклад, консерванти). Придатними для цього продуктами є звичайний сироп, молоко, хліб та шматочки цукру. Оскільки вакцина має дещо гіркий присмак, її можна давати разом із сиропом або шматочком цукру, особливо маленьким дітям.
Чи потрібна вакцинація від поліомієліту дорослим, які не були щеплені раніше або ж не знають про свій вакцинальний статус?
В цьому випадку вакцинація рекомендована тільки в таких випадках:
- якщо дорослий планує подорож до поліоендемічної країни, тобто країни, де не припинялася циркуляція “дикого” поліовірусу (Афганістан, Пакистан), або до країни, де зафіксовано спалах поліомієліту, викликаного “диким” чи вакциноспорідненим поліовірусом, або планує регулярні тісні контакти з біженцями з цих країн (наприклад, через роботу в центрі допомоги переміщеним особам);
- якщо дорослий планує подорож до країни, де наявність документального підтвердження про вакцинацію від поліомієліту є обов’язковою;
- якщо спалах інфекції зафіксовано в Україні.
Для вакцинації раніше нещеплених від поліомієліту (або таких, що не знають про свій вакцинальний статус) дорослих використовується вакцина ІПВ (курс з 3-х доз). Інтервал між 1-ю та 2-ю дозами складає 4-8 тижнів, інтервал між 2-ю та 3-ю дозами – 6-12 місяців. Якщо ж нема часу ввести весь курс до подорожі, рекомендовано отримати хоча б одну дозу ІПВ принаймні за 4 тижні до подорожі і продовжити курс, які тільки з’явиться така можливість.
Чи можна для ревакцинації дитини від поліомієліту в 6 та 18 місяців та (або) в 6 років використовувати комплексні вакцини, до складу яких входить ІПВ-компонент?
Так, можна, власним коштом батьків пацієнта.
Чи потрібно комбінувати ОПВ та ІПВ? Чи можна робити щеплення лише ОПВ чи лише ІПВ?
Згідно з чинним Календарем щеплень вакцинація від поліомієліту, починаючи з третьої дози, має проводитися з використанням ОПВ. Дві попередні дози ІПВ надійно захищають організм від живого, хоч і ослабленого, вірусу. ОПВ також забезпечує неможливість розповсюдження вірусу в соціумі. Обмеження стосується лише осіб з імунодефіцитними станами – їх вакцинують тільки ІПВ.
Деякі країни використовують лише ІПВ, деякі комбінують ІПВ та ОПВ. Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує країнам, де є ризик поширення поліомієліту (в т. ч. Україні), використовувати комбіновані схеми, які включають хоча б одну дозу ОПВ.
Якщо внаслідок використання комбінованих вакцин дитина отримає тільки ІПВ, нічого страшного в цьому немає. Проте при нагоді доцільно також отримати хоча б одну дозу ОПВ. Велика кількість доз не є загрозою чи ризиком. В деяких країнах існує досвід введення до десяти доз ОПВ, негативних наслідків не зареєстровано. А деякі країни мають практику введення ОПВ та ІПВ в один день (наприклад, Ізраїль).
В чому різниця між вакцинами від поліомієліту ІПВ та ОПВ?
ІПВ – це інактивована (“вбита”) поліомієлітна вакцина. Вона забезпечує індивідуальний захист від трьох типів вірусу поліомієліту. Вакцина ефективно запобігає захворюванню, проте не попереджує носійство і розповсюдження вірусу. ІПВ використовується як в формі моновакцини, так і в комбінації з іншими вакцинами (наприклад, з АКДП).
ОПВ – жива оральна поліомієлітна вакцина (краплі в рот). Вона захищає від двох типів поліовірусу – першого та третього. Важливо розуміти, що вакцина цього типу захищає як від самого захворювання, так і від можливості стати носієм вірусу та передати його іншим. Тож для країн з великою вірогідністю широкомасштабного спалаху поліомієліту (до яких, на жаль, відноситься й Україна), дуже важливим є використання вакцини ОПВ.
Через те, що вакцина ОПВ “жива” (тобто містить атенуйований – дуже ослаблений, але живий вірус), у людей з імунодефіцитними станами з невеликою, проте ненульовою, вірогідністю вакцина цього типу може викликати вакциноасоційований поліомієліт (ВАПП). Тож ця вакцина протипоказана таким категоріям осіб. Також нею не щеплять членів сім’ї людей з імунодефіцитними станами, тому що є вірогідність передачі вірусу з фекалій вакцинованої особи до сприятливої особи.
Для того, аби звести до нуля ризик ВАПП серед вакцинованих, в Україні використовується комбінована схема вакцинації від поліомієліту: перші дві дози дитина отримує неживою вакциною ІПВ, а подальші дози – живою вакциною ОПВ. Таким чином, діти отримують живу вакцину вже сформувавши індивідуальний імунітет до “дикого” поліовірусу, що унеможливлює і сприйнятливість до ослабленого вакцинного вірусу в вакцині ОПВ.
Чи потрібна вакцинація від поліомієліту в 21 сторіччі? Адже хворобу майже викорінено?
Завдяки масовій вакцинації кількість випадків захворювання на поліомієліт справді впала на рекордні 99% з 1988 року. З трьох типів дикого вірусу на сьогодні два (типи 2 та 3) оголошено викоріненими. Проте в декількох країнах “дикий” вірус поліомієліту (тип 1) все ще циркулює, що залишає можливість для спалахів в країнах з недостатнім охопленням щепленнями. Крім того, недостатнє охоплення щепленнями призводить і до появи так званих “вакциноспоріднених вірусів”: внаслідок циркуляції в популяції протягом довгого часу ослаблений вірус з вакцини ОПВ може мутувати і набувати небезпечних властивостей, подібних до властивостей “дикого” вірусу, та спричиняти захворювання у невакцинованих осіб (в 2021 року два випадки такого захворювання було зафіксовано і в Україні). Захист від вакциноспорідненого вірусу, як і від дикого, забезпечує вакцинація. Наразі життєво важливо продовжувати щепити дітей за графіком, адже Україна входить в список країн, де зафіксовано спалах поліомієліту.
