Основи вакцинації
Як підготувати дитину до щеплення?
Підготуйтеся самі! Перш ніж вашій дитині буде зроблено укол, виконайте кілька простих кроків, щоб відвідування пункту вакцинації викликало менше стресу у вас і вашої дитини.
• Прочитайте інформацію про вакцини ув надійних джерелах і запишіть ті запитання, які ви хочете поставити медичному працівнику.
• Візьміть із собою улюблену іграшку чи книгу, а також ковдру, якою зазвичай вкривається ваша дитина, щоб заспокоїти її.
• Допоможіть дітям старшого віку зрозуміти, що вакцини — це добре. Не лякайте дитину уколами, не кажіть їм «якщо будеш погано поводитися, я тебе відведу до медсестри й вона зробить тобі укол». Замість цього постійно нагадуйте дитині, що вакцини
допомагають їй не хворіти.
• Будьте чесними перед дитиною. Поясніть, що при уколі вони відчують, ніби їх ущипнули або вжалили, але боляче буде недовго.
• Попросіть інших членів сім’ї, особливо старших братів чи сестер, підтримати дитину.
• Не розказуйте «страшні історії» і не лякайте дитину уколами.
Чи безпечно колоти безкоштовні щеплення? Яка вакцина для дитини краще платна чи безкоштовна? Можна пояснення від лікаря для мами.
“Усі вакцини, які пройшли реєстрацію і дозволені до використання в Україні, є безпечними. Вони можуть дещо відрізнятись за складом, але залишаються високоефективними.
Вакцини, які містять цільноклітинний кашлюк (вакцини АКДП, закуплена за кошти державного бюджету) містять більшу кількість антигенів (тобто білкових частинок, на які виробляється імунна відповідь). У звʼязку з цим частіше виникає місцева реакція у місці введення (набряк, почервоніння, біль у кінцівці) та загальна реакція з підвищенням температури. Однак ці реакції безпечні та не призводять до віддалених наслідків.
Також більшість вакцин проти одного й того самого збудника є взаємозамінними, якщо нема можливості ввести вакцину попереднього виробника.
Однією з переваг платних вакцин є багатокомпонентність (тобто одномоментно введення в 1 інʼєкції захисту від 6 збудників).
Також багато вакцин, які у нас не входять в календар вакцинації, але є обов’язковими в інших країнах, є платними в Україні. Тож, зекономивши кошти та отримавши календарні вакцини бюджетним коштом, можна придбати ці вакцини” – Віра Сем’янчук, лікар-педіатр, дитячий алерголог, дитячий імунолог, к.м.н.
Як працюють вакцини?
Вакцинація “тренує” організм людини для успішної протидії мікроорганізмам (бактеріям і вірусам), які викликають багато серйозних захворювань у людей. Після введення вакцина запускає відповідну реакцію організму, яка дозволяє дитині успішно чинити опір збудникам, якими малеча могла заразитися з навколишнього середовища чи безпосередньо від хворої людини. Для досягнення захисту, формування імунітету вводять різну кількість доз вакцин. Деякі вакцини забезпечують захист на все життя, а для деяких необхідно вводити «бустерні» дози протягом життя (ревакцинація).
Те, до чого розвивається імунна відповідь, ми називаємо антигеном. Саме антигени є основою вакцин. Це можуть бути ослаблені або інактивовані (вбиті) мікроорганізми. Їх можуть вилучити зі збудників хвороб або отримати іншим шляхом (наприклад, синтезувати). Хоча вакцини містять лише незначну частину антигенів, з якими діти стикаються у своєму середовищі щодня, вони сприяють виробленню імунітету — антитіл та клітин, які необхідні для боротьби з захворюваннями, проти яких їм було зроблено щеплення.
Хто винайшов вакцинацію?
17 травня 1749 року в Англії народився Едвард Ентоні Дженнер – лікар, який винайшов вакцину проти натуральної віспи, зберігши мільйони людських життів та змінивши хід історії медицини.
Натуральна віспа (не плутати з вітряною віспою – “вітрянкою”) була відома людству з давніх часів: перші дані про епідемію датовані IV ст. Століттями натуральна віспа вражала країни та континенти, приносячи людям тяжкі нестерпні муки та каліцтва та часто призводячи до смерті (смертність серед захворілих складала близько 50%). Спроби винайти ліки від натуральної віспи були марними.
Молодий хірург Едвард Ентоні Дженнер помітив, що люди, що заражалися «коров’ячою віспою», переносили цю хворобу в легкій формі, а після цього у більшості з них вироблявся імунітет до натуральної віспи. У лікаря виникла ідея провести експеримент.
14 травня 1796 Едвард взяв склад пустул (невелика кількість яких з’явилася на руці дівчини, хворої «коров’ячою віспою») та помістив їх в свіжу подряпину 8-річного хлопчика Джеймсу Фіппса. Реакцією хлопця на таку процедуру стала незначна лихоманка та погіршення самопочуття, але через декілька днів він знов почувався здоровим. Через 1,5 місяці хлопчика щепили зразком натуральної віспи, але Джеймс не захворів. Через декілька місяців йому зробили ще одне щеплення натуральною віспою, а через 5 років – ще одне. Але Джеймс залишався здоровим – в нього був імунітет.
Після такого експерименту лікар почув багато критики на свою адресу, але результат говорив сам за себе. Незабаром Едвард Ентоні Дженнер став всесвітньо відомим завдяки відкриттю вакцини від натуральної віспи. Це допомогло врятувати мільйони людських життів. Натуральна віспа стала першою інфекційною хворобою, яку вдалося повністю ліквідувати завдяки вакцинації.
